Стул або кал — це вміст нижніх відділів товстої кишки, який є кінцевим продуктом травлення і виводиться з організму при дефекації.

Окремі характеристики стула можуть багато сказати про здоров'я людини і допомогти в постановці діагнозу. Нижче наведено трактування якості стула в норме та при патології.

1. Кількість дефекацій

Норма: регулярно, 1–2 рази на добу, але не рідше 1 разу на 24–48 годин, без тривалих сильних потуг, безболісно. Після дефекації позив зникає, виникає відчуття коміфорту і повного спорожнення кишечника. Зовнішні обставини можуть посилювати або гальмувати частоту позивів на дефекацію. Це зміна звичної обстановки, вимушене положення в ліжку, необхідність користуватися судном, перебування в товаристві інших людей тощо.

Зміни: Відсутність стула протягом кількох днів (запор) или занадто частий стул — до 5 разів і більше (пронос).

2. Добова кількість калу

Норма: При змішаній дієті добова кількість калу коливається в досить широких межах і в середньому становить 150–400 г. Так, при вживанні переважно рослинної їжі кількість калу збільшується, тваринної, яка бідна на «баластні» речовини, — зменшується.

Зміни: Суттєве збільшення (понад 600 г) або зменшення кількості калу.

Причини збільшення кількості калу (поліфекалія):

  • Вживання великої кількості рослинної клітковини.
  • Посилена перистальтика кишечника, при якій їжа погано всмоктується через занадто швидке її просування по кишечнику.
  • Порушення процесів травлення (перетравлювання або всмоктування їжі та води) у тонкому кишечнику (мальабсорбция, ентерити).
  • Зниження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози при хронічному панкреатиті (недостатнє перетравлювання жирів і білків).
  • Недостатня кількість жовчі, що надходить у кишечник (холецистит, жовчнокам'яна хвороба).

Причини зменшення кількості калу:

  • Запори, при яких через тривалу затримку калу в товстому кишечнику і максимальне всмоктування води об'єм калових масс зменшується.
  • Зменшення кількості з'їденої їжі або переважання в раціоні легкозасвоюваних продуктів.

3. Виділення калу і плавання у воді

Норма: кал повинен виділятися легко, а у воді він має м'яко занурюватися на дно.

Зміни: При недостатній кількості в їжі харчових волокон (менше 30 грамів на добу) кал виділяється швидко і зі сплеском падає у воду туалету. Якщо кал плаває, це говорить про те, що в ньому підвищена кількість газів або міститься занадто багато незасвоєного жиру (мальабсорбція). Також кал може плавати при вживанні в їжу великої кількості клітковини. Якщо стул погано змивається холодною водою зі стінок унітазу, значить у ньому міститься велика кількість неперетравленого жиру, що буває при панкреатитах.

4. Колір калу

Норма: При змішаній дієті кал коричневий. У дітей на природному грудному вигодовуванні стул золотисто-жовтий або жовтий.

Зміна кольору калу:

  • Темно-коричневий — при м'ясній дієті, запорах, порушенні перетравлювання в шлунку, колітах, гнильній диспепсії.
  • Світло-коричневий — при молочно-рослинній дієті, посиленій перистальтиці кишечника.
  • Светло-жовтий — вказує на занадто швидке проходження калових мас по кишечнику, які не встигають змінити колір (при проносах), або на порушення жовчовиділення (холецистити).
  • Червонуватий — при вживанні в їжу буряка, при кровотечі з нижніх відділів кишечника, напр. при геморої, анальних тріщинах, виразковому коліті.
  • Помаранчевий — при вживанні вітаміну бета-каротину, а также продуктів із високим вмістом бета-каротинів (морква, гарбуз та ін.).
  • Зелений — при великій кількості в їжі шпинату, салату, щавлю, при дисбактеріозі, посиленій перистальтиці кишечника.
  • Дьогтоподібний або чорний — при вживанні в їжу смородини, чорниці, а також препаратів вісмуту (Вікалін, Вікаїр, Де-Нол); при кровотечах із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, цироз, рак ободової кишки), при заковтуванні крові під час носової або легеневої кровотечі.
  • Зеленувато-чорний — при прийомі препаратів заліза.
  • Сірувато-білий — означає, що в кишечник не надходить жовч (закупорка жовчної протоки, гострий панкреатит, гепатит, цирроз печінки).

5. Консистенція (щільність) калу

Норма: оформлений м'якуватий. У нормі кал на 70% складається з води, на 30% — із залишків переробленої їжі, загиблих бактерій і злущених клітин кишечника.

Патологія: кашкоподібний, щільний, рідкий, напіврідкий, замазкоподібний.

Зміна консистенції калу:

  • Дуже щільний кал (овечий) — при запорах, спазмах і стенозі товстої кишки.
  • Кашкоподібний кал — при посиленій перистальтиці кишечника, підвищеній секреції в кишечнике при його запаленнях.
  • Мазеподібний — при захворюваннях підшлункової залози (хронічний панкреатит), різкому зниженні надходження жовчі в кишечник (жовчнокам'яна хвороба, холецистит).
  • Глинистий або замазкоподібний кал сірого кольору — при значній кількості незасвоєного жиру, що спостерігається при утрудненні відтоку жовчі з печінки і жовчного міхура (гепатит, закупорка жовчної протоки).
  • Рідкий — при порушенні перетравлювання їжі в тонкому кишечнику, порушенні всмоктування і прискореному проходженні калових мас.
  • Пінистий — при бродильній диспепсії, коли процеси бродіння в кишечнику переважають над усіма іншими.
  • Рідкий стул типу горохового пюре — при черевному тифі.
  • Рідкий безбарвний стул типу рисового відвару — при холері.

При рідкій консистенції стула і прискореній дефекації говорять про пронос. Рідко-кашкоподібний або водянистый стул може бути при великому споживанні води.

Дріжджовий стул — вказує на присутність дріжджів і може мати такі характеристики: сироподібний, пінистий стул як закваска, що піднімається, може бути з нитками типу розплавленого сиру або мати дріжджовий запах.

6. Форма калу

Норма: циліндрична, ковбасоподібна. Кал повинен виділятися безперервно подібно до зубної пасти, і відповідати приблизно довжині банана.

Зміни: стрічкоподібний або у формі щільних кульок (овечий кал) спостерігається при недостатньому щоденному споженні води, а також спазмах або звуженнях товстого кишечника.

7. Запах калу

Норма: каловий, неприємний, але не різкий. Він зумовлений присутністю в ньому речовин, які утворюються в результаті бактеріального розпаду білків і летких жирних кислот.

Залежить від складу їжі та вираженості процесів бродіння і гниття. М'ясна їжа дає різкий запах, молочна — кислий. При поганому перетравлюванні незасвоєна їжа просто гниє в кишечнику або стає живленням для патогенних бактерій. Деякі бактерії виробляють сірководень, що має характерний тухлий запах.

Зміни запаху калу:

  • Кислий — при бродильній диспепсії, яка буває при надмірному вживанні в їжу вуглеводів (цукру, борошняних продуктів, фруктів, гороху тощо) і бродильних напоїв, наприклад квасу.
  • Зловісний (зловонний) — при порушенні функції підшлункової залози (панкреатит), зниженні надходження жовчі в кишечник (холецистит), гіперсекреції товстого кишечника. Дуже зловонний стул може бути через розмноження бактерій.
  • Гнильний — при порушенні травлення в шлунку, гнильній диспепсії, пов'язаній із надмірним вживанням білкових продуктів, які повільно перетравлюються в кишечнику, коліті, запорах.
  • Запах згірклого масла — при бактеріальному розкладанні жирів у кишечнику.
  • Слабкий запах — при запорах або прискореній евакуації з тонкої кишки.

8. Гази кишечника

Норма: Гази є природним побічним продуктом перетравлювання і бродіння їжі при русі по ЖКТ. Під час дефекації та поза нею у дорослої людини з кишечника за добу виводиться 0,2–0,5 літра газу. Утворення газу в кишечнику відбувається в результаті життєдіяльності мікроорганізмів, що населяють кишечник. Вони разкладають різні поживні речовини, виділяючи метан, сірководень, водень, вуглекислий газ. Чим більше неперетравленої їжі надходить у товсту кишку, тем активніше працюють бактерії і тим більше утворюється газів.

Збільшення кількості газів у нормі:

  • при вживанні в їжу великої кількості вуглеводів (цукор, здоба);
  • при вживанні продуктів, які містять багато клітковини (капуста, яблука, бобове та ін.);
  • при вживанні продуктов, які стимулюють процеси бродіння (чорний хліб, квас, пиво);
  • при вживанні молочних продуктів при непереносимості лактози;
  • при заковтуванні великої кількості повітря під час їжі та пиття;
  • при вживанні великої кількості газованих напоїв.

Збільшення кількості газів при патології:

  • Ферментна недостатність підшлункової залози, при якій порушується перетравлювання їжі (хроничний панкреатит).
  • Дисбактеріоз кишечника. Синдром подразненого кишечника.
  • Гастрит, виразкова хвороба шлунка и дванадцятипалої кишки.
  • Хронічні захворювання печінки: холецистит, гепатит, цирроз.
  • Хронічні захворювання кишечника – ентерит, коліт. Мальабсорбція.
  • Целіакія.

Затруднення відходження газів:

  • кишкова непрохідність;
  • атонія кишечника при перитоніті;
  • деякі гострі запальні процеси в кишечнику.

9. Кислотність калу

Норма: при змішаному харчуванні кислотність становить 6,8–7,6 рН і зумовлена життєдіяльністю мікрофлори товстої кишки.

Зміни кислотності калу:

  • Різко-кисла (рН менше 5,5) – при бродильній диспепсії.
  • Кисла (рН 5,5 - 6,7) - при порушенні всмоктування жирних кислот у тонкій кишці.
  • Лужна (рН 8,0 - 8,5) - при гнитті неперетравлених білків їжі та активації гнильної мікрофлори з утворенням аміаку та інших лужних речовин у товстій кишці, при порушенні секреції підшлункової залози, колітах.
  • Різколужна (рН більше 8,5) - при гнильній диспепсії.

 

Важливе зауваження: У нормі кал не повинен містити кров, слиз, гній, залишки неперетравленої їжі.